Істинна аристократка духу: Музей українського живопису відкрив виставку пам’яті видатної дніпровської мистецтвознавиці Людмили Тверської. Нагадаємо, що музейниця пішла з життя 20 січня — трохи більше ніж за місяць до свого 80-річного ювілею. Вернісаж відбувся 5 березня. Експозиція цікава тим, що всі представлені полотна — їх близько сотні — з приватної колекції Тверської. Її вона збирала протягом усього професійного шляху.
Майже все життя Людмила Тверська присвятила вивченню творчості художників Придніпров’я. В її колекції близько сотні творів. Із кожним пов’язана своя історія. Наприклад, цю роботу їй подарував Станіслав Юшков — на знак вдячності. Музейниця наважилася виставити його полотна в художньому музеї в кінці 80-х.
Станіслав Юшков — художник-живописець: “До перестройки выставить Юшкова — это был риск сумасшедший. Она всё-таки очень-очень глубоко понимала искусство, очень глубоко понимала. Она не поверхностно на это всё смотрела, когда многие вешали лейблы сразу — раз, посмотрел… да — это формализм, хоп — и поцепили”.
Деякі історії взагалі народжували нові традиції. От як із Леонідом Антонюком. Дарувати картини мистецтвознавцю — це дуже складно, жартує художник, бо лише він знає їм ціну. В колекції пані Людмили три його роботи — їх вона обрала сама. Оцю живописець створив за дві години з натури — натхнення зійшло на Поліссі.
Леонід Антонюк — художник-живописець: “Вона вибрала її — вибрала, просто вибрала! Згодився — я віддав. Все. Це було до її 70-річчя — воно було раніше на місяць, а виставка моя пізніше. Ну, я їй сказав, що вибереш на виставці моїй, ну, як подарунок. Ця робота друга — вона до 60-річчя була – мого 50-річчя, а її 60-річчя — в нас 10 років різниця була”.
Колекція Тверської — справжній хронологічний зріз. Його рамки надзвичайно широкі — від 50-х років 20 століття і по сьогодні. Мистецтвознавиця зібрала твори більше двох десятків митців. Усі вони — класики дніпровської школи живопису та її друзі. Проте цінність не лише в цьому.
Володимир Маліков — провідний науковий співробітник музею українського живопису: “Як відомо, вона зростала у творчій родині — її батько та мати були також художниками. До речі, батько — Володимир Степанович Кузьменко — він був заслуженим художником Російської Федерації, мав звання “Заслуженого діяча мистецтв”, і відтак роботи її батьків можна також знайти на цій виставці. Це твори, які представляють пласт мистецтва 50 — 60 років. Це надзвичайно цікаво”.
Тут і міські пейзажі матері, і квіткові композиції батька. Але найбільш яскравою роботою, на думку співробітника музею, є саме автопортрет Володимира Кузьменка.
Володимир Маліков — провідний науковий співробітник музею українського живопису: “У контексті, зокрема, радянського мистецтва зламу 50 – 60 років, ця робота є по-справжньому характерною, вона є у часі, вона є в епосі, тому тут по-справжньому ця виставка може полишити експозиційний простір нашого музею і бути представлена на інших масштабних ретроспективних проєктах”.
Автор – Станіслав Пивонос
Камера – Олександр Наумов
