“Щедрик” — це новорічна пісня з дохристиянських часів. Саме нею наші пращури зустрічали “ластівочку”, яка сповіщала про настання весняної пори. На музику “Щедрика” поклав український композитор Микола Леонтович. Проте пісня дуже швидко віднайшла своїх шанувальників по всьому світові. Чому “Щедрик” став головним новорічним хітом та як звучать його нові версії — далі у сюжеті.
Олена Пічуріна — журналістка: “Щедрик” – один з найпопулярніших новорічних треків не тільки в Україні, а і в усьому світі. Та чи міг композитор Микола Леонтович уявити, скільки з’явиться нових та незвичайних версій його твору? Сьогодні ми зібрали для вас цілий калейдоскоп варіацій “Щедрика” та цікавих історій про них”.
Знаменитий український “Щедрик” насправді не є колядкою. Це щедрівка, новорічна пісня з дохристиянських часів. Ластівка, що прилетіла до господаря, сповіщає про настання весни — а саме з неї в наших пращурів і починався відлік нового року. А чи знають історію пісні та й, власне, саму щедрівку сучасні дніпряни?
СОЦОПИТУВАННЯ
І це дійсно так. “Щедрик” популярний і нині, його співають німецькою, іспанською, японською, та дуже багато — англійською. У 1922-му році хор під керівництвом Олександра Кошиця виступив у знаменитому Нью-Йоркському Карнегі-Холі. Після гучного успіху “Щедрика” американський композитор українського походження, Пітер Вілгускі (Петро Вільховський), слкав аглійський текст. Відтоді весь звіт знає її як Carol of the Bells — “Колядку дзвонів”.
Додають нових звучань 104-річному “Щедрику” і сучасні українські митці. Можливо, саме тому вона ніколи не постаріє і буде лунати у кожній домівці, де святкують новий рік.
Автори – Олена Пічуріна, Стас Коновалов
Камера – Руслан Герасименко
