Євромайдан, який розпочався в Києві, сколихнув людей по всій території України. І якщо в столиці запеклі сутички з силовиками й тітушками розпочалися ще наприкінці листопада 2013, у Дніпрі свого піку мітинги досягли саме 26 січня 2014. “Кривава неділя”, як охрестили ці події у пресі, досі не отримала правової оцінки, а кілька організаторів побиття людей — ще у розшуку. Що сьогодні згадують учасники мітингу, які тоді були журналістами “9 каналу”, – спитав Кирило Бережний.
Синці, шрами, обморожені кінцівки, поламане обладнання та марні надії на відновлення справедливості – такі “сувеніри на згадку” залишили для більше тисячі учасників Дніпровського майдану події 26 січня 2014. Тоді, згадує Ольга Владімірова, все починалося мирно. Зібралися, як і до цього, на мітинг в парку Глоби. Вирішили передати обласній владі звернення щодо законів 16 січня, які охрестили “драконівськими”. Йшли вже звичним шляхом до будівель обласних ради і адміністрації. А а місці побачили: шлях загородили снігові барикади і кордони правоохоронців. Далі — залита ковзанка.
Ольга Владімірова, свідок подій, головна редакторка 9 каналу”: “Девочка”, – мне говорят. “Ты туда не ходи. Там скользко”. І коли тебе не пускають, не пояснюють чому, а тут стоять дядьки в шоломах, які на тебе пихтять – з цього все і почалося. Тим, що вони заблокували прохід – вони спровокували те, що відбулося”.
Напруження зросло ще більше, коли з території адмінбудівель почали виходити молодики з черенками від лопат та битами, згадують свідки подій.
Юлія Мельниченко, свідок подій: “Коли ми підійшли до паркану, я побачила, що за парканом стоять тітушки – по спортивному вдягнені, з палицями. Це були черенки від лопат, на яких були логотипи обладміністрації. Поліція розходиться і з-за спин поліції виходять тітушки і починають бити людей”.
Ольга Владімірова, свідок подій, головна редакторка “9 каналу”: “Ми бачили з оператором, як влучили в колегу. Потім бачили як натовп накинувся на молодого поліцейського. Почалося таке місиво. Це було страшне. Це явно була заготовлена ситуація. Вона була спровокована”.
Що ж це за молодики з битами, а далі і з травматичною зброєю – на місці з’ясувати журналістам не вдалося. “Не наші”, – казали і правоохороці, і представники тодішньої влади. Роз’яснити ситуацію представникам ЗМІ спробували за два дні після сутичок тодішні очільники області. Запросили на розмову.
Ольга Владімірова, свідок подій, головна редакторка “9 каналу”: “Це була закрита зустріч. І там був губернатор Дмитро Колесніков, був голова облради Євген Удод, були іншші чиновники. Я запитала: “Що то за люди, яких ми називаємо тітушками?” Пан Дмитро Колесніков меня лагідно відповідає: “Пані Ольго, ви ж розумієте, що власних сил у нас би не вистачило захистити адмінбудівлі. І тому ми були змушені звернутися до добровільних помічників”.
Як виявиться пізніше, озброєні “добровільні помічники” – перважно вихованці криворізьких спортзакладів. Притягти до відповідальності організаторів побиття не вдалося і досі. Офіційно відомо про 28 постраждалих і сімох засуджених. Чотирьох – за хуліганство, ще двоє – інспектори, що неправомірно склали протоколи. Ще троє причетних – у розшуку, двоє — під слідством. Люди зазначають: готові співпрацювати з правосуддям. Матеріали по справі передавали неодноразово. Однак справи фактично з місця не рушили. Свідки та учасники “кривавої неділі” у Дніпрі переконані: немає політичної волі.
Юлія Мельниченко, свідок подій: “За шість років мене викликали на суд двічі. І на цьому я більше повісток не отримувала. Щоб не збрехати, я три рази, здається, віддавала диск з відео, яке тоді знімали для “9 каналу”. Вони десь просто пропадають, вони зникають, я не знаю. Про замовників усі мовчать. Бо серед замовників ті, хто пригрів свої дупи у кріслах Верховної Ради”.
