Безліч заходів, акцій та варіантів подарунків пропонують напередодні 8 березня крамниці, інтернет-магазини, різноманітні організації та чиновники. Історія свята “весни та краси” почалася ще на початку 20-го століття, за цей час воно обросло гронами стереотипів – від маршів за гендерну рівність до вручення букетів, солодощів, прикрас і побутових предметів. Чим тільки не пропонують порадувати жінок і дівчат. Чим насправді є 8 березня та чи вдається жінкам виборювати свої права сьогодні — розбиралася Олена Пічуріна.
Як зустріти міжнародний жіночий день і чи святкувати його взагалі? Напередодні 8 березня з’являється все більше варіантів відповідей на це питання. І поки борчині за права жінок організовують просвітницькі акції на підтримку гендерної рівності, деінде у школах видають солодощі виключно дівчатам у платтячках. Міський голова Дніпра планує у цей день роздавати жінкам листівки і квіти — за бюджетний кошт. Не гречка-олія, і на тому спасибі. І тут варто згадати про витоки Міжнародного жіночого дня.
Валерія Лавренко — заступниця директора Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького: “День боротьби жінок за свої права, з ініціативи соціалістичної партії, відзначили у Сполучених Штатах у 1909 році. У 1910 році, в серпні, відбувся міжнародний з‘їзд соціалістів у Копенгагені, який закликав відзначати день боротьби жінок за свої права. І вже наступного року, не дивлячись на те, що з‘їзд не визначив конкретну дату, 19 березня зібрався мітинг, який нараховував понад мільйон осіб по всій Європі”.
Того ж 1910 року жінки вперше увійшли до складу парламенту Фінляндії. Переломним моментом у становленні гендерної рівності стала Перша світова війна, коли загинуло багато чоловіків і жінки мусили стати не тільки платниками податків, а і повноправними учасницями соціального життя Європи. Відтоді представниці так званої “прекрасної статі” почали отримувати виборчі права і навіть створювати власні підприємства. Здавалося б, жінку почали сприймати як людину, а не прикрасу чоловічого життя. Але наслідки патріархальних стереотипів і досі неподоланні.
Ольга Полякова — засновниця організації Gender stream: “Я не бачу, що 8 березня — це привід витрачати приблизно 400 тисяч гривень на квіти. Тому що в Дніпрі дуже багато жінок, постраждалих від домашнього насильства і потребують реабілітації. На цю суму можна майже рік допомагати близько 40 жінкам. Тобто мені краще перенаправити ці сили на допомогу жінкам”.
Поки сучасний світ пропагує ідеї “сильної незалежності”, магазини побутової техніки кричать про знижки на мікрохвильовки жіночої мрії, а рідна “Укрпошта” вирішила саме до свята здивувати випуском марок із оголеними панянками, – проблеми реальних жінок не зникають. Вони змушені боротися не тільки за власну самореалізацію, а і за право на особисту безпеку та повноцінне життя. Ані квіти, ані листівки їм у цьому не допомагають.
Валерія Лавренко — заступниця директора Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького: “Можна вкласти бюджетні кошти в багато корисних речей, які є корисними для жінок. І це, наприклад, організація шелтерів для жінок, які постраждали від домашнього насилля. Це підтримка сімей, які опинился у скруті, просвітницькі заходи, тобто підтримка тих самих курсів самооборони. Є багато варіантів, які є більш корисними, ніж такий популістський хід — роздати квіти”.
Тетяна Подзюбан — учасниця паралімпійських ігор, чемпіонка України з кульової стрільби. Вона змогла досягти успіху в тих видах спорту, які довго були суто “чоловічими”. Ані інвалідність, ані стать не заважають їй приймати участь у міжнародних спортивних змаганнях, вести активний образ життя і дбати про свою родину. І це, каже Тетяна, помітний крок до гендерної рівності. Тож зміни — можливі.
Тетяна Подзюбан – учасниця параолімпійських ігор, чемпіонка України з кульової стрільби: “Я вот занималась спортом. Раньше волейбол сидя у нас на паралимпиаду ввели сначала только мужчин. Они были на соревнованиях. А нашего, женского, волейбола не было. А потом ввели и женский волейбол. Я еще мастер спорта международного класса по пулевой стрельбе. Поэтому, можно сказать, раньше это было только мужским видом спорта, так как они были там охотниками. Теперь вот я могу из пистолета стрелять”.
Усі героїні нашого сюжету одностайні: жінка – передусім особистість, що іде до своєї мети. Вона має право обирати і мету, і шлях, і засоби. І найкращим подарунком для неї стане дієва підтримка. Без огляду на те, на підборах вона чи у кедах.
Вікторія Федотова — співзасновниця громадських організацій “Пані Патронеса” та “Мартін-клуб”: “Я не розумію як це — спонукати дівчину на те, щоб вона щось одягла. Це знецінювати її особистість. Це відноситися до неї ,як до речі, яка мусить одягнути щось на себе, щоб комусь сподобатись. Нащо? Для мене – це дата, в яку жінки об‘єднуються, поєднуються і кажуть, що вони ще мають боротися, боротися і боротися”.