В нашім краї з давніх-давен існували свої сталі традиції дарувати жінкам у знак пошани та любові різноманітні подарунки.
У першу чергу прийнято було дарувати, прикраси, які повинні були унаочнити та підкреслити жіночу красу та соціальний статус їхньої власниці.
Зазвичай, селяни, козаки та міщани дарували своїм обраницям коралові намиста, срібні та золоті монети, ланцюжки та сережки.
Також набули поширення комбіновані подарунки — коли на коралове намисто навішувалися золоті та срібні монети — дукачі, які були символом достатку та предметом хизування перед іншими жінками.
До речі, в експозиції Музею історії Дніпра представлена невелика колекція дніпровського збирача старожитностей Віктора Веклєнка.
Предметами колекції є жіночі прикраси — зроблені з міді та позолочені дукачі, які походять з оточуючих місто Дніпро українських сіл — Діївки, Одинківки, Сухачівки, Старих Кайдаків.
Більша частина дукачів є саморобними виробами, зі стилізованими зображеннями російських імператриць та імператорів. Здебільшого такі прикраси носили звичайні селянки.
У свою чергу, дівчата та жінки дарували статечним козакам на пам’ять та долю свої особисті речі — вишиту хустку, стрічку з віночка чи невеличку подушечку — «ясик», яка ставала в нагоді під час тривалих козацьких походів до Криму або далекої заморської Туреччини.
З козацьких часів поступово проникають і традиції святкування Дня Святого Валентина.
Принаймні перші валентинки знаходили своїх адресатів уже в середині XVII cтоліття.
Традиції святкування Дня Святого Валентина набули значного поширення завдячуючи іноземцям, яких масово запрошували на службу в XVIII — на початку ХІХ століття до війська та адміністративних установ.
Не оминули традиції святкування дня святого Валентина й культурницький простір старого Катеринослава, провідні прошарки якого намагалися копіювати столичний спосіб життя, включаючи й новомодні традиції. З 40-х років ХІХ століття мешканці міста також почали активно відзначати свято Валентина, даруючи об’єктам своєї симпатії анонімні валентинки.
Юлія Олександрова
