В одному з медичних закладів Дніпропетровської області проходить лікування 24-річний нацгвардієць Вадим. 8 січня під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку він зазнав тяжких поранень: втратив одну ногу, а кістка другої була серйозно пошкоджена.
Коли Вадим прийшов до тями після пережитого та побачив поруч свою кохану Катерину, він зрозумів: відкладати життя більше не можна. Саме в лікарняній палаті народилося рішення, яке стало символом надії та любові — вони вирішили одружитися тут і зараз.
Весілля відбулося просто в реанімаційному відділенні. Серед лікарняних стін, під звуки апаратів, замість святкових залів і гучної музики — щирі погляди, тремтячі руки й обітниці на все життя. Після офіційної реєстрації шлюбу Вадим і Катерина обвінчалися, ще раз підтвердивши: їхній зв’язок сильніший за будь-які випробування.
Вадим — бойовий водій батальйону безпілотних систем Нацгвардії. Того дня ворожий дрон скинув вибухівку на автомобіль. Його врятував побратим, який миттєво надав першу допомогу та допоміг дочекатися евакуації.
Катерина згадує, як цілий день жила в очікуванні хоч якоїсь звістки. Ввечері їй подзвонив командир Вадима — і сказав найголовніше: він живий.
Пара мріяла про весілля ще влітку, та війна постійно відкладала ці плани. Коли Вадим побачив Катерину в лікарні, зрозумів: більше чекати не має сенсу — життя занадто крихке.
Лікарі вже провели кілька складних операцій і продовжують робити все можливе, аби зберегти другу ногу. Попереду — тривале лікування, реабілітація та протезування за кордоном.
Сьогодні мрія молодого подружжя проста й водночас велика: спочатку — одужання, а потім — спільне життя у вільній, мирній Україні.
Єлизавета Сірченко
