Для багатьох місто уособлює в собі комплекс явищ. Все залежить від способу життя – когось бентежать громадський транспорт та влаштування дитячих майданчиків, а інших озеленення та забруднення повітря. Але чим ми відомі загалом? На жаль, наше місто асоціюється зі злочинними кол-центрами, на гачок яких, потрапили вже мільйони. Найдовша набережна в Європі, наче й пом’якшує “бульбашку”, але тут згадуємо рейтинг кримінальних міст Європи, де ми теж не забарилися.
Сумнівна репутація навряд чи буде приваблювати іноземців, які цікавляться містами України. Зрозуміло, що про туризм не йде мова, але ми можемо помітити чисельні дипломатичні місії, представників закордонної преси та волонтерів. Важливо, якими вони нас побачать та запам’ятають.
Враховуючи найвідоміші факти, що були перераховані вище, випливає багато стереотипів. Але попри все, Дніпро має багато плюсів. Це місто та його людей неможливо не любити.
Різноманітність приваблює в усіх аспектах. Те, наскільки тут багато контрастів, мало де можна зустріти, згадуючи великі міста країни. Спочатку дивні поєднання відштовхують, а згодом приходить усвідомлення того, наскільки вони невід’ємні. Це частина міста: родзинка та прояв унікальності.
А про людей говорять їх дії. За майже 4 роки повномасштабної війни Дніпро став масштабним гуманітарним хабом, прихистком для мешканців Донбасу, Запоріжжя, Херсонщини та навіть Харківщини. Тут люди знайшли відносну безпеку та другий дім.
Серед моїх друзів є як місцеві, так і ті, хто переїхали на навчання або через війну. Я вирішила опитати їх – що для них Дніпро та які аспекти життя найважливіші.
– Я не жила в інших містах, однак, коли думаю за переїзд, то Дніпро все одно залишається фаворитом. Дещо затишне є в цих дивних і чудернацьких вулицях: історія, можливо. Не знаю, як це правильно пояснити, але Дніпро відчувається живим, наче кожен закуток має свою історію, залишену випадковою людиною, ніби всі ці непоєднані ніякою ідеєю споруди мають дивні заплутані сенси. Тут і затишно, і сумно: інколи проходиш занедбану архітектуру і одразу стає образливо, в якому вона стані, однак прихована краса в цій занедбаності є. Або, наприклад, біля найсучаснішого району можуть бути старенькі одноповерхові будинки. Інколи хочеться просто зупинитись та роздивлятись усе, що тут є. Я б сказала, що тут все правильно і неправильно одночасно. Як би це іронічно не було, але Дніпро надихає. Мої основні враження від цього міста — захоплення перемішане з розчаруванням, – констатує Дар’я.
-Для мене Дніпро місто студентства, місто, де я відчув себе повністю незалежним. Воно і змушує своїм ритмом та атмосферою бути саме таким. Якщо я переїду звідси, то буду згадувати часи у Дніпрі дуже тепло. У Дніпрі сталось багато важливих моментів мого життя: тут я вивчився, познайомився із вірними людьми, які в майбутньому стали друзями, сепарувався від батьків, вперше приготував самостійно борщ, почав повноцінно забезпечувати себе, вперше зняв квартиру, у дніпровських парках ховався від чужих очей задля поцілунків. У Дніпрі я майже 4 роки і звісно рожеві окуляри студента з малого міста довелося зняти, я бачу проблеми, але жодна з цих проблем не змусить мене знецінити важливість Дніпра у своєму житті та любов до нього, – поділився думками Андрій.
-Дніпро для мене це дім, радісні обличчя близьких, раптові вуличні вітання від стількох знайомих й час від часу здається, що цима знайомими стають вікна, фасади та балкони мого міста. Це вулиці, які памʼятали мене різною. Для мене це радість, – розказує Софія.
-Дніпро для мене завжди буде містом моєї молодості незважаючи на те, чи я буду тут жити все життя, чи колись поїду дуже далеко від нього. Це місто нічних прогулянок по напівпустих вулицях, посиденьки в гуртожитку та перші етапи входження у доросле життя. Щось середнє між минулою підлітковою наївністю та новою дорослою відповідальністю. Згадки про ці роки завжди грітимуть мені серце та відгукуватимуться ностальгією, – відповіла Карина.
Для мене ж Дніпро – місто драйву. Місто, де попри всі труднощі мені добре. У дитинстві я дуже хотіла тут опинитися на пару днів, щоб погуляти тою самою набережною, подивитися на всім відомий Парус, зануритися в атмосферу міста – мільйонника. Але я ніколи не думала, що буду тут жити. Я могла уявити себе у всіх “студентських центрах”, проте життя привело мене в Дніпро. Мешкаючи тут, я відчуваю це місто, як міні всесвіт, де мені комфортно. У подальшому, якщо я переїду, то всеодно буду сюди повертатися, щоб не забувати цю атмосферу та слідкувати за розвитком міста. Зараз хочеться поширювати всі ініціативи з благоустрою, ходити на місцеві культурні заходи, підтримувати місцевих митців, щоб вони прославляли місто зі своєї сторони.
Вважаю його легендарним, вивчаючи його історію, переконуюся у цьому. Кожен з нас вбачає у цьому місті невід’ємну частину себе. Хоч і не ідеальну, але невід’ємну за будь-яких умов. А що для вас є Дніпро?
Алєксія Прохватілова, студентка другого курсу Університету митної справи та фінансів, спеціальності журналістика.
