19 будинків Дніпра занесені до державного реєстру нерухомих пам’яток місцевого значення, ще 5 – у реєстрі державного значення. І близько шести сотень – у переліку об’єктів культурної спадщини. Але всі ці реєстри і переліки аж ніяк не гарантують їх збереження та реставрацію.
Олександр Тепленко, начальник відділу, голова АПУ:
«Щоб попасти в національний реєстр з цього переліку, необхідно розробити науково-проектну документацію по кожному об’єктну окремо. А це кошти і час».
У 2016 році будинок на проспекті Сергія Нігояна, 4, відомий ще й як “Аптека Пріцкера”, обіцяли відреставрувати і за два роки здати в експлуатацію.
Валентин Старостін, історик:
«Если здание будет хорошо и качественно отреставрировано, то городу вернется один из памятников архитектуры, который у него есть. А проспект Сергея Нигояна безусловно станет красивее на один дом. Тут необходима громадная работа по укреплению стен. Очень может быть, что часть здания вообще придется разобрать».
Їдемо перевірити, проте очевидно, що стан будинку за два роки так і не змінився. Хіба встановили паркан. Імовірно, щоб убезпечити перехожих від падіння цегли на голову.
Без парканів чи попереджувальних знаків людям на голови падає каміння із будинку на вулиці Олеся Гончара, 4. За словами місцевих, будівлю востаннє ремонтували ще у 80-ті роки минулого століття. Орендатори приміщень у будинку самотужки натягують сітки та ставлять огорожу – хоч якось уберегти перехожих.
Оксана Головань, підприємиця:
«Мы все предприниматели стараемся убирать свои территории сами, мы стараемся следить за порядком, но, что дом сыпется – это правда».
Реставрація будинків, коли фасад залишають, а всередині зводять магазини чи офіси — практика, поширена у всьому світі. Для Дніпра така нагода буде рятівною. Якщо міська влада не має на це достатньо коштів, то можуть допомогти інвестори. Але перед тим, як почати роботу, слід зібрати пакет документів та дійти аж до Міністерства культури.
Олександр Тепленко, начальник відділу, голова АПУ:
«Они проходят согласование с областной, там управление культуры, вплоть до министерства, в котором также они рассматривают “історико-містобудівні обґрунтування та проекти”. Залежно від того, який об’єкт. Якщо це щойно виявлений об’єкт, то там простіше. Якщо місцевого значення, то погодження на рівні Мінкульту, якщо це національного значення, то це на рівні Кабміна».
Навіть якщо не вдаватися у подробиці хто власник будівлі і чи планує він збирати документи для реставрації, цілком очевидно, що місто втрачає своє архітектурне обличчя. На місці дореволюційних будинків постають навіть не великі торговельні центри, а смітники.
