На сніданок зголоднілий божевільний, мабуть, креативить будинкові таблички. З кожним днем дніпряни бачать все більше результатів його творчості — просто зараз у місті присутні покажчики щонайменше чотирьох типів. Не варто чіпати, мабуть, тільки дореволюційні — вони принаймні історична цінність. Як от ця — “Пушкінський прошпект”. Всі інші вкупі утворюють “какографію звичайну”, та ще й подекуди безграмотну. Колишня вулиця Щербицького тепер носить ім’я теософки Олени Блаватської. Автори нових табличок примудрилися англійською написати це прізвище більш грамотно, ніж українською.
Не пощастило дніпровським табличникам і з прізвищем губернатора Катеринослава Андрія Фабра — всього дві літерки, а яка різниця і головне — резонанс! До речі, врятували чесне ім’я реконструктора міського центру саме соцмережі — хайп і троллінг мотивували комунальників краще, ніж зарплатня. Табличку переписали.
Тепер ми на розі двох Володимирів — Мономаха та Великого. Теж нові назви, нові таблички, а підходи — такі самі, криворукі. Покажчик просунули під водостічну трубу та прикрутили поверх рекламного оголошення.
Наступна зупинка — перехрестя Єфремова і Яворницького. І якщо з академіком вчинили з повагою, то інший історик, генеральний секретар у справах національностей УНР — у комунальників не в пошані. Разом із назвою “вулиця Ворошилова” вони декомунізували і гасло “попередників”: “Рідному району — зразковий порядок”. Ну звісно, район же тепер не Жовтневий, тож і порядок у ньому — за новими зразками.
До кінця року комунальні начальники обіцяли Дніпру 1200 нових адресних табличок. З кількістю, вочевидь, втсигають, а за якістю — і не женуться.
Майстрам, як бачимо, просто наплювати на результати своєї роботи, але ми не знаємо яке техзадання їм видавали. А от, власне, неуважність мешканців міста до потворних деталей прикро дивує. Перважна більшість просто не помічає неестетичних речей, хоч які б вони не були — нові чи старі.
Отже, швидка звичка виникає не лише до хорошого, а і до поганого. Хороше якраз і знаходить уважних, які прагнуть привести його до спільного знаменника з навколишнім смутком.
