Інклюзивна освіта в Україні відчуває гострий брак кадрів.
“Інклюзивна освіта. Розвиток, ідеї, ініціативи.” Конференція на таку тему зібрала в Дніпрі 200 фахівців різних рівнів — від керівників навчальних закладів до асистентів вихователя. Як відомо, основна мета інклюзивної освіти — соціалізація дітей з інвалідністю. Її провадять в Україні з 2009, тоді як в більшості європейських держав інклюзія існує вже понад 50 років. Україна робить перші кроки в напрямку соціальної адаптації людей з особливими потребами. Один із цих кроків — навчання в загальноосвітніх закладах. Наразі на Дніпропетровщині 147 шкіл, де інклюзивно навчаються 450 дітей. Однак більшість закладів не облаштовані пандусами і спеціальними санвузлами, а двері старих будівель недостатньо широкі для інвалідного візка. Втім, найбільша проблема української інклюзивної освіти — гостра нестача кадрів: фахівців зі спеціальними навичками і асистентів. Досвідом боротьби з такими проблемами поділилися шестеро спікерів із Харкова, Львова, Дніпра та Києва. Також зі столиці на конференцію завітали журналісти, що створюють соціальні ролики та фільми про інклюзію.
Олена Ісаєва, начальник міського відділу дошкільної інклюзивної освіти: «Конференція проходить не в традиційному вигляді (з президією і виступаючими) — кожен спікер має свій креативний підхід до виступу».
Наталя Наумова, журналістка з Києва, продюсерка фільмів та серії роликів про людей з особливими потребами: «Тренинги, тренинги, тренинги, разговоры, методички — это хорошо. Но люди воспринимают видеоформу. Поэтому сегодня очень много видео — три фильма. И есть фильм, который мы привезли с игр в Канаде — «Invictus Games». То есть наша команда ездила туда сопровождать наших спортсменов с инвалидностью. Участники съемок рассказывают как они переступили барьер, как надо относиться, что они чувствуют — фильм развивает эмпатию».
