Мультики, як арт-терапія: переселенка з Донбасу вчить дітей учасників АТО анімації.
У Дніпрі діти, батьки яких боронили країну від агресора, створюють мультиплікаційні фільми. Сюжетів – сотні. Найбільше з них – про війну. Так в художніх майстернях психологи намагаються зазирнути у дитячий світ і зрозуміти якими кольорами він розфарбований. Папір, фломастери, олівці, пластилін. Зі звичайних матеріалів у руках маленьких аніматорів народжуються майбутні мультики.
Поліна:
“На начале мультфильма шла война, и всё было темное и грустное, и неприветливое…”
Так починався один із фільмів, створених малими мультиплікаторами. Дев’ятирічна Іринка, донька учасника бойових дій на Донбасі, знайомить із героями:
Ірина Мавродій, 9 років:
“Это семья – дочка, папа, мама, кошка и собака”.
Стрічка – зі щасливим кінцем, дивом стає подарований казковим героєм Мир, родина збирається разом.
Поліна :
“Папа в военной форме здесь, и подарил Дед Мороз подарок с названием мир, и всё стало веселым”.
Мультфільмів про війну серед десятків уже створених у цій студії – найбільше, розповідає Віталія Серебрянська. Волонтерці самій у 2014 довелося тікати з-під обстрілів із Шахтарська. Тепер вона у Дніпрі, вчиться у виші та вчить мультиплікації дітей переселенців, волонтерів і бійців АТО.
Віталія Серебрянська , волонтерка , мультиплікатор:
“Діти створюють мультфільми не про війну, а про мир більше. тому що , так – їх турбує війна і вони живуть зараз цим і переживають події , і їм боляче сприймати. Вони створюють більше мир, тому що це – їхня мрія. І вони хочуть показати , що це їм необхідно, дорослим і іншим дітям”.
Дітлахи самостійно вигадують ідею, сюжет, розкадровують, оживляють героїв. Фільм про весну зняли за кілька годин.
Артем Москаленко, 10 років:
“Весна наступает, потом последний день зимы, потом Масленица”.
Заняття з дітьми в майстернях – один із способів почути їхні історії і турботи, а отже й допомогти, кажуть психологи. Але головне – в процесі навчити малечу спілкуватися, довіряти один одному, долати страхи та вірити в добро.
Олена Подолян, психотерапевт:
“Мы не можем просить детей рассказать о том, как сложно им живется – это некорректно, неправильно. Но мы можем предложить детям показать чего они хотят. Какой мир они хотят получить. Потому что хорошо, когда о детях говорят взрослые, но, мне кажется, намного эффективнее, когда дети сами получают инструмент, в котором разворачивают свой нагатив, свою жизненную историю”.
Створювати мультфільми власними руками діти готові навчити і своїх однолітків — тих, хто з малозабезпечених і багатодітних сімей, а також малечу з «сірої» зони Донбасу.