Фільм “Обличчя дніпровського Майдану” отримав продовження. Його другу частину презентували 24-го січня в Тисячній залі ДніпроОДА — як і першу рік тому. Саме через широкий резонанс картини автори вирішили зняти другий фільм — про це особисто розповіла Наталія Хазан. Які особливості цієї стрічки та майбутні плани творців дізнавався наш журналіст — Станіслав Пивонос.
Друга частина документального фільму “Обличчя дніпровського Майдану” є ідейним продовженням першої — це інтерв’ю з учасниками Майдану в Дніпрі. Їм ставили одні і ті самі питання, однак у кожного — своя історія і свої спогади. У стрічки не було сценарію — ніхто з її героїв наперед питань не знав.
Наталія Хазан — авторка стрічки: “Ідея взагалі зняти такий фільм про Майдан належить раднику губернатора Андрію Курляку. Тож він запросив мене і сказав: “Давай шось зробимо про Майдан, бо забувається”. І це справді забувається. Я, як теж безпосередньо учасник подій, скажу, що така інтенсивність зараз подій іде у зв’язку з війною на сході, що ти забуваєш багато моментів, які були 5 років тому”.
Другу частину, власне, підказав резонанс першої: одним просто було цікаво подивитися, а деяким — взагалі пригадати події Революції Гідності. Режисера монтажа, як і торік, залучили з “9 каналу” — Ігоря Бездільного. В новому фільмі вдвічі менше героїв — 10 учасників. Інтерв’ю із ними писали на їх робочих місцях, чого не робили в першій частині.
Наталія Хазан — авторка стрічки: “Це люди різні. Ми чому і намагались представити абсолютно різних людей, що різні шари населення виходили на Революцію Гідності і відстоювали свою гідність”.
Там є і митці, і громадські діячі, і військовослужбовці, священники та волонтери. Ольга Голубєва до Майдану займалася дитячою благодійністю. Але коли все почалось, одного дня зрозуміла — їй просто необхідно бути в центрі подій. Тепер, зізналася, вони потроху забуваються: не пам’ятає, чому не було страшно, звідки бралися сили, інших подробиць, але загальний стан людей – стояти пліч-о-пліч — назавжди в її серці.
Ольга Голубєва — директорка БФ “Kiddo”, учасниця фільму: “Такие фильмы нужны даже для нас самих, потому что они позволяют переосмысливать и понимать, что это… это было, это наша история и хорошо, что оно было, Слава Богу, что мы можем это увидеть, можем себя послушать, потому что это наши эмоции, это жизнь наша”.
Отець Микола з початком війни багато їздив у зону бойових дій. Але і до цього займався волонтерством. Каже: не міг бути байдужим до подій у Києві.
Протоієрей Микола Марчук — військовий капелан, учасник фільму: “Я поїхав у Київ — мені у Києві сказали: “Повертайтесь назад, треба у Дніпрі піднімати на місцях”. І я вернувся, і ми тут на місці працювали. Кожної неділі на віче починав з молитви — відслужив в себе службу, тоді бігом сідав в машину — їхав сюди, бо треба було комусь починати”.
У авторів стрічки є намір зняти третю частину — про тих, хто були проти Майдану, але з початком війни на сході стали волонтерами або військовослужбовцями добровольчих армій.
Автор – Станіслав Пивонос
Камера – Олександр Височин
