Найчастіше з грузинськими танцями асоціюється лише лезгінка. Але їхню справжню кількість порахувати важко — одна дрібничка в класичному танці може стати самостійним видом мистецтва. Так вважають хореографи студії грузинського танцю. Колись вони танцювали тільки по суботам, а вже зараз готуються до виступів тричі на тиждень. Журналісти “9 каналу” вирішили дізнатись з чого починаються грузинські танці та як їм навчають у Дніпрі.
Все почалося з експерименту, розповідає засновниця танцювального колективу Аліса Барамідзе.
Аліса Барамідзе, засновниця та керівниця танцювальної студії: “Мы називаемся Шабатоба — субботник, раньше занимались в субботу. Был мой дядя, который сказал, что хочет у меня танцевать. Я говорю: “Приведи мне десять человек и посмотрим…”
Танцювати тут вчать змалечку і з нуля. Починають заняття з найголовнішого.
Аліса Барамідзе, засновниця та керівниця танцювальної студії: “Все танцы положены на классическую основу. поэтому осанка и дыхание — это самое важное”.
Нані та Маріам: “Я люблю танцы и Алису”, – “Это наша традиция и детская мечта, которую теперь можно воплотить”.
Ліка після місяця занять вперше в житті вийшла на сцену. Після того, каже жінка, життя змінилося.
Ліка Толорая, учасниця колективу: “Після виступу я зрозуміла, що боятися нічого. Я і танці – це були взагалі слова антоніми, а тут через місяць – і вже концерт”.
Тоді вивчили лезгінку. Та Аліса уточнює: це танець не з грузинської традиції.
Аліса Барамідзе, засновниця та керівниця танцювальної студії: “Лезгинка – это не грузинские танцы. Грузия имеет много других традиционных танцев. Все зависит от регионов”.
Поєднує джиу-джитсу і танці Володимир. У колективі лише кілька місяців.
Володимир Кореняк, учасник колективу: “И борьба и танцы – это не является моей профессиональной деятельностью. Это дополняет то, чем я занимаюсь – робота и хобби”.
Свій дворічній танцювальний ювілей святкує Бара.
Бара Барамідзе, учасник колективу: “В 2017 году была первая тренировка, ровно два года назад”.
Каже, і уявити не міг, що танці – це так складно.
Бара Барамідзе, учасник колективу: “Оказалось все гораздо сложнее, с некоторыми психами и разочарованиями. Не всегда от Алисы похвала есть. Но я собираюсь с мыслями и танцую дальше, тогда даже можно услышать похвалу”.
Окрім популяризації грузинської кульутри і традицій, тут спростовують стереотипи. Жінки сміливо виконують і чоловічу танцювальну партію.
