Відсутність пандусів, недотримання стандартів і правил облаштування тротуарів, зупинок, на додачу – байдуже ставлення оточуючих, – щоденні труднощі для більш ніж 6% мешканців України. Згідно із даними соціологів, на сьогодні в Дніпропетровській області мешкають близько 173 тисяч людей із різними формами інвалідності. Чи стає доступнішим Дніпро – дізнавалися наші журналісти.
Пані Тетяна пересувається на візку. Запарковані машини, що займають усю пішохідну частину, розбитий асфальт, високі бордюри, відсутність пандусів – щоденні перепони на шляху маломобільних людей.
Тетяна Подзюбан, членкиня Центру соціальної адаптації людей з інвалідністю “Океан добра”: “Я ехала с отеля – от Курчатовского рынка до оперного театра. Это как раз была зима, сильные морозы. Я так замерзла. Не было ни одного ни кафе, ни магазина, никакого здания, куда-бы я могла заехать погреться”.
Ольга Волкова, голова Центру соціальної адаптації людей з інвалідністю “Океан добра”: “Маломобильные люди – это люди с маленькими детьми, родители, пожилые люди, люди с ментальными нарушениями, которым также необходима доступность до нашей инфраструктуры, которая, к сожалению, ассоциируется только с инвалидностью и передвигающимися на колясках”.
Пані Тетяна зауважила: міський простір в Дніпрі з роками стає більш пристосованим для маломобільних верств населення. З’явився і низькопідлоговий міський транспорт із пандусами, і деякі адміністративні установи, лікарні, магазини враховують їхні потреби. Однак інколи просто скористатися тролейбусом заважають самі пасажири і нові зупинки.
Тетяна Подзюбан, членкиня Центру соціальної адаптації людей з інвалідністю “Океан добра”: “Вот видите, это беда наших остановок. Мог припарковаться ближе, но люди не дали. Вышли на проезжую часть. Вот мне 2 человека предложили помочь. Но это у меня активная коляска, легкая. А у нас есть скутер, который 100 кг весит и я 80. Ее нельзя поднимать. Только заехать. Наши столбики. Сказали, что они не глубоко врыты и людей они не спасут, а всем остальным мешают”.
Ольга Волкова, голова Центру соціальної адаптації людей з інвалідністю “Океан добра”: “Вот видите отношение людей. Никто даже не обратил внимание, что человек с инвалидностью стоит на остановке, что троллейбусу нужно подъехать вплотную, что этим пожилым людям было бы удобнее сесть в него. Но никто не уступил место. Все ринулись занимать места. Такое отношение общества нужно менять”.
Найлегше достукатися до дітей — їх не треба перевчати, зате вони можуть привернути увагу дорослих до проблем людей з інвалідністю. Щойно у Дніпропетровській області відбувся конкурс есе для старшокласників “Місто, доступне для всіх”. Серед 70 робіт обрали 5 найкращих.
Тетяна Вергун, представниця ГО “Дніпропетровський регіональни центр прав людини”: “Самі люди з інвалідністю не можуть завжди вирішувати свої проблеми. Тому конкурс – один зі способів допомогти людям з інвалідністю, щоб до них прислухалися”.
Максим Куждін, учень 11 класу, м. Кривий Ріг: “Я живу в маленькому містечку – місто Підгороднє. Воно зовсім не обладнане для людей з такими можливостями. Практично біля держустанов немає жодних пандусів або інакшого обладнання для таких людей. Єдине, що я знаю – це наша школа, де є пандус, тому що часто ця будівля використовується для голосувань”.
Валерія Сірик, учениця 11 класу, м. Підгороднє: “У своєму есе я описала одну життєву ситуацію, з якою часто стикаюся. Практично на центральному проспекті нашого міста дідусь не міг подолати пішохідний перехід, бо бордюри були припідняті, тому він на інвалідному візку не міг туди заїхати. І мене дуже пройняла ця ситуація. Тому що фактично це було майже приниження людської гідності. Місто ніби каже: ти не людина, не можеш цим містом користуватися”.
Голова Центру соціальної адаптації людей з інвалідністю “Океан добра” закликала містян не ігнорувати незручності в міській інфраструктурі і звертатися до управлінців.
Ольга Волкова, голова Центру соціальної адаптації людей з інвалідністю “Океан добра”: “Давайте включаться в жизнь города. Потому что это делается и для вас всех, а не только для людей, которые передвигаются на колясках”.
