«Хіждаб – мій усвідомлений вибір», — наполягають жінки, які носять цей одяг. Проста хустка і довга сукня навіть в 21-му столітті часто можуть провокувати на агресію, насмішки чи стереотипи. Представниці ісламського культурного центру вирішили не лише відзначити у вузькому колі Міжнародний день хіджабу, а і розповісти, з якими стереотипами їм доводиться стикатися.
Просторий одяг по кісточки, заховане волосся — видно лише обличчя та долоні – хіджаб не головний убір, а стан душі.
Анастасія Радовелюк, організаторка події: «Хіджаб – це свобода мого вибору. Мене ніхто у суспільстві не може змусити вдягнутися в якийсь інший одяг. Це мій вибір і я його дотримуюсь вільно».
Жінки ісламського культурного центру в Дніпрі вирішили відсвяткувати Міжнародний день хіджабу.
Анастасія Радовелюк, організаторка події: «Кожна мусульманка має дотримуватися хіджабу. Але це не лише головний убір. Це повний образ, який відповідає певним умовам. Це припис, яке написане в Священній Книзі. Це має бути широкий одяг, який не показує шкіру».
Мета щорічної акції — спростувати стереотипи про жінок у хіджабі.
Віра Лисунець, учасниця: «Жінка в ісламі не обмежена лише хатою. І чоловіки не мають на меті обмежити жінку».
Одна з останніх перемог – восени 2019 жінкам у хіджабі дозволили фотографуватися на документи. Ще одна перемога – фігуристці Захрі Ларі дозволили в хіджабі виступати на спортивних змаганнях.
Віра Лисунець, учасниця: «Раніше фігуристи не мали права виступати у головних уборах і в прикрасах, бо це могло привести до травматизації. Але для неї це змінили».
Як правильно покрити голову, розповідає і показує Саджита .
Саджита Заєд – проводить майстер клас: «Спершу вдягаємо шапочку, щоб волосся трималося. Далі є різновид хустки. Від країн залежить. Щоденно це може бути найзвичайніший платок, під одяг. І закріпляємо магнітами, булавками, хтось взагалі одною булавкою закріпляє».
Хіджаб вважають неповноцінним, якщо його не доповнити відповідним одягом.
Саджита Заєд – проводить майстер клас: «Це сукні, всі вони називаються абаї. Це широкий рукав чорного кольору чи прикрашений. Це просто як сукня вдягається, можна поверх сукні. Деякі дівчата під них вдягають однотонну сукну, а поверх цю».
Анастасія вже рік як прийняла іслам і півтора – носить хіджаб. На вулицях Дніпра їй доводилось зустрічати різні погляди і вслід чути різні вигуки.
Анастасія Распопова, сповідує іслам: » Буває, що вдень тобі тричі можуть сказати: «Ой, втекла». До батареї прикують. А буває, що всі цілком дружні. Найбільш обідне, коли вже вслід кричать: «Підривати приїхала. Взагалі, ці мусульмани…»
Оператор непомітно знімає, як Анастасія у хіджабі просить підказати дорогу. Агресивно не реагує ніхто. Але…
Анастасія Распопова, сповідує іслам: «Хтось спокійно відповідав, а хтось навіть відповідати не хотів».
Натомість Віра ніколи досі не зустрічала агресію, кола йшли вулицею у хіджабі.
Віра Лисунець, учасниця: » Як правило, це інтерес і люди дивляться з цікавістю. Загроза – ні, ніколи. Бувало, що люди показували – це красиво».
У світі існує тепер і мода на хіджаб – модельєри дивують різними кольорами та формами. Створюють цілі колекції стилізованого одягу, і вдягають його потім не лише на подіум, а і в повсякденному житті.
Авторки — Оля Василець, Валерія Краснова
Камера — Руслан Герасименко та Олександр Наумов
