«Хіждаб – мій усвідомлений вибір», – наполягають жінки, які носять цей одяг. Проста хустка і довга сукня навіть в 21-му столітті часто можуть провокувати на агресію, насмішки чи стереотипи. Представниці ісламського культурного центру вирішили не лише відзначити у вузькому колі Міжнародний день хіджабу, а і розповісти, з якими стереотипами їм доводиться стикатися.
Просторий одяг по кісточки, заховане волосся – видно лише обличчя та долоні – хіджаб не головний убір, а стан душі.
Анастасія Радовелюк, організаторка події: “Хіджаб – це свобода мого вибору. Мене ніхто у суспільстві не може змусити вдягнутися в якийсь інший одяг. Це мій вибір і я його дотримуюсь вільно”.
Жінки ісламського культурного центру в Дніпрі вирішили відсвяткувати Міжнародний день хіджабу.
Анастасія Радовелюк, організаторка події: “Кожна мусульманка має дотримуватися хіджабу. Але це не лише головний убір. Це повний образ, який відповідає певним умовам. Це припис, яке написане в Священній Книзі. Це має бути широкий одяг, який не показує шкіру”.
Мета щорічної акції – спростувати стереотипи про жінок у хіджабі.
Віра Лисунець, учасниця: “Жінка в ісламі не обмежена лише хатою. І чоловіки не мають на меті обмежити жінку”.
Одна з останніх перемог – восени 2019 жінкам у хіджабі дозволили фотографуватися на документи. Ще одна перемога – фігуристці Захрі Ларі дозволили в хіджабі виступати на спортивних змаганнях.
Віра Лисунець, учасниця: “Раніше фігуристи не мали права виступати у головних уборах і в прикрасах, бо це могло привести до травматизації. Але для неї це змінили”.
Як правильно покрити голову, розповідає і показує Саджита .
Саджита Заєд – проводить майстер клас: “Спершу вдягаємо шапочку, щоб волосся трималося. Далі є різновид хустки. Від країн залежить. Щоденно це може бути найзвичайніший платок, під одяг. І закріпляємо магнітами, булавками, хтось взагалі одною булавкою закріпляє”.
Хіджаб вважають неповноцінним, якщо його не доповнити відповідним одягом.
Саджита Заєд – проводить майстер клас: “Це сукні, всі вони називаються абаї. Це широкий рукав чорного кольору чи прикрашений. Це просто як сукня вдягається, можна поверх сукні. Деякі дівчата під них вдягають однотонну сукну, а поверх цю”.
Анастасія вже рік як прийняла іслам і півтора – носить хіджаб. На вулицях Дніпра їй доводилось зустрічати різні погляди і вслід чути різні вигуки.
Анастасія Распопова, сповідує іслам: ” Буває, що вдень тобі тричі можуть сказати: “Ой, втекла”. До батареї прикують. А буває, що всі цілком дружні. Найбільш обідне, коли вже вслід кричать: “Підривати приїхала. Взагалі, ці мусульмани…”
Оператор непомітно знімає, як Анастасія у хіджабі просить підказати дорогу. Агресивно не реагує ніхто. Але…
Анастасія Распопова, сповідує іслам: “Хтось спокійно відповідав, а хтось навіть відповідати не хотів”.
Натомість Віра ніколи досі не зустрічала агресію, кола йшли вулицею у хіджабі.
Віра Лисунець, учасниця: ” Як правило, це інтерес і люди дивляться з цікавістю. Загроза – ні, ніколи. Бувало, що люди показували – це красиво”.
У світі існує тепер і мода на хіджаб – модельєри дивують різними кольорами та формами. Створюють цілі колекції стилізованого одягу, і вдягають його потім не лише на подіум, а і в повсякденному житті.
Авторки – Оля Василець, Валерія Краснова
Камера – Руслан Герасименко та Олександр Наумов
