Реорганізація освіти у Дніпрі. “Дніпропетровський театрально-художній коледж” рішенням обласної ради має об’єднатися з комунальним закладом “Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури”. Звістку про таке рішення місцеві театрали отримали напередодні професійного свята і серйозно занепокоїлись. Аби не карантин, уже б вийходили на мітинги. Чи є загрози у такому злитті і що думають різні сторони конфлікту — думки збирав Кирило Бережний.
Флешмоб #save DTAC (або ПОВЕРНІТЬ ДТХК) з кінця минулого тижня з’явився на просторах Інтернету. Повернути Дніпропетровський театрально-художній коледж у відеозверненнях просять студенти, викладачі і випускники закладу – актори, шоумени, художники тощо.
Причина – реорганізація закладу, за яку 27 березня проголосували депутати обласної ради. Згідно із документом, об’єднають два навчальні заклади – Дніпропетровський коледж культури і мистецтв і Дніпропетровський театрально-художній коледж. На меті мають об’єднати і спеціалізації обох установ, і виключить дублюючі. Саме це найбільше і непокоїть театралів. Позиція адміністрації, викладачів і студентів одностайна: об’єднання їм не на користь.
Лілія Олійник, заступниця директора по навчальній роботі ДТХК: “Ми турбуємося про те, що не заключать договори або не приймуть на роботу певний відсоток наших викладачів, що порушує той самий мікроклімат. По-друге, ми переживаємо як наші студенти будуть навчатися. Які це будуть умови? Яка буде матеріально-технічна база? Чи залишаться наші корпуси? Хто буде керувати? І як ми розуміємо, новий керівник – нова політика”.
Лілія Колтиріна, старша викладачка ДТХК: “Якби не ставилося питання, що це вищий навчальний заклад, а після 9 класу? І якби це називалося “Театрально-художній коледж з професіями свят там масових”. Ну, можливо. Мене взагалі турбує, що нас приєднують до якогось інституту, якого не існує”.
Юрій Швець, студент ДТХК: “Наш коледж має дуже багату популярність серед України. Тобто звідси виходять вже професійні люди. Ідуть працювати в театр. На 4 курсі до нас на госекзамени приїжджають театральні режисери із усієї України, і відбирають собі акторів”.
Сучасний театрально-художній, власне, і є результатом об’єднання, адже до 1997 року в Дніпропетровську існували два різні училища – художнє і театральне. Тоді об’єднання, розповідають викладачі закладу, відбувалось доволі болюче.
Тамара Паслюченко, голова профспілкового комітету ДТХК: “Я пам’ятаю той момент реорганізації. Теж приєднували до нас. І ми зараз хвилюємося дуже за те, що наш педагогічний колектив не залишиться працювати в тому новому навчальному закладі, про який нам говорять. Тоді більша частина працівників художнього училища не залишилась працювати в новостворенному навчальному закладі “Театрально-художній коледж”.
Голова обласної ради зарпевняє: об’єднання двох навчальних закладів – необхідність. План набору недовиконується, а фінанси витрачаються — потрібна оптимізація. Наразі на меті мають утворити вищий заклад культури і мистецтв, за зразком місцевої академії музики.
Святослав Олійник, голова Дніпропетровської обласної ради: “Ми хоча б зараз маємо коледжі, а завтра матимемо ПТУ. І це вже найнижчий рівень освіти, який може бути. Чому сьогодні, якщо людина займається музикою або вона хоче бути актором, вона може отримати тільки середню освіту в Дніпропетровській області, а далі вона мусить їхати в Харків, Одесу, Київ. І далі вони там працевлаштовуються і ми не маємо шансів, що вони повернуться”.
Викладачі театрально-художнього і на це мають контраргументи: у театральних і балетних трупах міста половина складу — їхні випускники.
Наталія Гаврикова, викладачка ДТХК, акторка Дніпровського національного театру ім. Шевченка: “Перш за все ми даємо наших випускників в театри нашого регіону. До театру Шевченка прийшли наші випускники, театру драми і комедії прийшли наші випускники, в молодіжний прийшли, театру ляльок прийшли, в Кам’янське – теж наші випускники. Тобто регіональні театри взяли наших випускників”.
Галина Самара, випускниця, викладачка ДТХК, акторка Дніпровського національного театру ім. Шевченка: “Зараз в театрі Шевченка не менш ніж 50% випускників цього закладу”.
Святослав Олійник пояснює: питання об’єднання більше юридичне і адміністративне. Студенти цього процесу навіть не помітять. У тому числі ті, хто вже вчиться – вони закінчать навчання зі старими дипломами.
Бояться театрали, що можуть втратити як напрацьовану навчальну базу, так і будівлю в центрі Дніпра. Втім, це питання, за словами голови облради, на порядку денному не стоїть.
Святослав Олійник, голова Дніпропетровської обласної ради: “Якби ми сьогодні вирішували питання будівель, то для цього не була б потрібна ніяка реорганізація. Можна існуючий коледж перевести в іншу будівлю. Це зовсім 2 різних процеси. На сьогодні за це можна не турбуватись. А якщо будуть серйозні, суттєві зміни в архітектурному плані і обличчі міста, то будемо розглядати питання, в тому числі – оптимального розселення”.
Директорка Дніпропетровського коледжу культури і мистецтв коментувати ситуацію вважає передчасним. Чекає на офіційні документи.
Інна Рудкевич, директорка Дніпропетровського коледжу культультури і мистецтв: “Немає у нас конфронтації із театрально-художнім. Ми також заклад, який буде реформуватися. Питання це давно обговорювалося. Ми ще в вересні надавали певні довідки, певну інформацію. З цієї точки зору – це не новина. А от те, що зараз – знаходимся в стані осмислення”.
Турбує театралів і те, що вирішення питання було без їхнього відома і припало саме на всеукраїнський карантин. Це заважає їм активно і публічно висловити свою позицію. Вони готові зібратися на мітинг, але в умовах пандемії це неможливо. Поки що пишуть листи до чиновників усіх рівнів, міркують і щодо позовів до суду.
