Звісно, дуже хочеться швидше позбутися тривоги та карантинних обмежень, але поки що тліьки мріємо. Погода кращає, природа кличе, люди шукають варіанти пересування. Хто міг – пересів на велосипеди, а дехто має і більш оргінальні засоби. В тому числі — і мої колеги.
Міський транспорт у карантин працює в спецрежимі, власний автомобіль є не у всіх, тож попит на будь-який вид мобільного електротранспорту — зростає. Самокати та велосипеди — на верхівці популярності.
“Зачастую берут маленькие скутера для доставок. Либо очень часто берут самокаты тоже — они мобильны, его можно взять с собой, он не требует должного какого-то ухода и быстро заряжается, и проезжает очень далёкий путь”.
Такий транспорт можна тримати вдома, він не вимагає прав та офіційних реєстрацій. Серед інших переваг – його екологічність, відносна дешевизна — мінімальна ціна 5-10 тисяч гривень, та свобода, принаймні так запевняють дніпровські моноколесники — Олександр і Сергій.
Олександр — їздить на моноколесі: “Я когда впервые попробовал, всё — для меня это было что-то «Вау!» И я, действительно, до сейчас не могу ни с чем сравнить это. И эта эмоция, вы знаете, когда вы, вам куда-то нужно, и вы даже спешите, и вы едете с удовольствием. И я не нуждаюсь в транспорте: в пробках, в массовых скоплениях людей — для меня это важно”.
Сергій — їздить на моноколесі: “Как на велосипеде — просто научиться, буквально, можно, я думаю. Любой может за пару часов легко освоить”.
“9 канал” використовує всі можливі варіанти пересування карантинним містом — від “своїх двох” до спецтранспорту. Аліна Елєвтєрова 4 роки, як має самокат. Каже: єдина проблема із ним — розробити зручний маршрут. Це складно, бо інфраструктури для велосипедистів у Дніпрі немає.
Аліна Елєвтєрова — керівниця служби інформації “9 каналу”, їздить на самокаті: “Її взагалі не існує, от, і це дуже складно – їздити по проїздній частині, я не ризикну, тому що у мене і шолома немає, ну, і це порушення правил дорожнього руху. Наприклад, зараз ми стоїмо на набережній, тут більш-менш все нормально. Але, якщо відійти від центру, то там починається жах, там навіть йти здоровій людині просто двома ногами дуже складно. Їхати там, ну, таке — задоволення не з приємних”.
Там, де одним – карантинні обмеження, іншим – нарешті вільне місце на дорогах. Як автомобілісти ставляться до альтернативних засобів пересування — дізнавалися особисто в них.
Артем — їздить на авто: “Ну, когда ездишь не по правилам, тогда мешают. А так, в принципе, ну, на дороге, допустим, на мосту, когда едут и не по своей полосе — бывают выезжают на другую полосу. Ну, а так, в принципе не мешают, но бывают случаи, когда и мешают”.
Анатолій Шинкаренко — ведучий спортивних новин на “9 каналі”, їздить на авто: “Переважна більшість водіїв якось так нервово ставляться до велосипедистів. Чомусь вважають, що вони їм заважають у процесі руху”.
Кирило — їздить на мотоциклі: “Надо ехать примерно со скоростью потока, тогда к тебе не будет никаких претензий, никто тебе не будет сигналить, никто тебя не будет подрезать, никто не будет думать: «Ааа, я его щас обгоню, тут встроюсь»… Вобщем, едешь со скоростью потока, примерно 50-60 км/час по городу, и вполне себя комфортно чувствуешь”.
Є добра порада і від нашої редакції: авто, велосипед чи моноколесо — байдуже чим їздити, головне — бути обачними на шляху та поважати інших учасників руху.
Автор – Станіслав Пивонос
