Захищаючи Україну, віддав своє життя боєць з Дніпра Дмитро Фоменко.
Дмитро пішов добровольцем на фронт у перший числах березня.
Служив у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Відважний захисник швидко отримав звання молодшого сержанта. Дмитро був командиром відділення та командиром бойової машини.
Загинув наш земляк 15 червня на Донеччині.
Але поховати бійця у рідному місті вдалося тільки 12 вересня. Його поховали, як справжнього воїна – під звуки прощальних залпів та військового оркестру. Герою віддали шану побратими та багато містян, які особисто знали чуйного та скромного хлопця.
З того часу, як із бійцем зник зв’язок, рідні шукали його три місяці. Солдат числився, як зниклий безвісти. Але родина до останнього вірила, що Діма живий.
Але потім прийшла трагічна звістка, що воїн загинув…
У батька Дмитра не витримало серце. Його тато помер, не встигши провести сина в останню путь.
Осиротілими залишилися мама та сестра.
Дмитро був справжнім патріотом. Сестра Героя Юлія згадує, як він казав мамі:
-Я не можу сидіти вдома, коли у країні війна, потрібно йти і захищати нашу землю.
Дмитро був надійним тилом та головною гордістю своєї родини – тата, мами та сестрички. Дуже тепло та з великою повагою про нього згадують друзі, знайомі, однокласники, а також побратими.
-Діма завжди усім приходив на допомогу, нікому не відмовляв. Навіть, якщо посеред ночі йому телефонували, він мчав, аби допомогти, – згадує сестра бійця Юлія Фоменко.
Дмитро Фоменко навчався у школі № 142, потім закінчив Індустріальний коледж та Металургійну академію.
Міцний гарний хлопець був спортсменом, захоплювався баскетболом та боксом. Діма був першокласним механіком, мріяв про власну СТО. Також наш земляк дуже мріяв створити гарну родину та мати багато діточок, але не встиг…
Воїну назавжди залишиться 32 роки…
Приносимо щирі співчуття родині воїна. Вічна Слава та вічна пам’ять Герою!
Юлія Олександрова
