Особливості розвитку патології
Зміна складу жовчі з утворенням у порожнині жовчного міхура конкрементів (каменів) – це симптоми жовчнокам’яної хвороби. Патологія призводить до застійних процесів, інфікування внутрішнього органу та втрати його функціональних можливостей. Тому необхідно якомога швидше реагувати для уникнення небезпечних наслідків.
Жовчнокам’яна хвороба може розвиватись через вплив низки патогенних факторів:
- спадкова передача через наслідування харчових звичок батьків;
- перекручування жовчного міхура, що призводить до порушення відтоку жовчі;
- споживання надмірної кількості продуктів з вмістом холестерину, зловживання смаженою або жирною їжею, нерегулярне та незбалансоване харчування;
- застій жовчі через дефіцит фізичної активності;
- збільшення вироблення жіночого статевого гормону естрогену у період вагітності або через неконтрольоване застосування оральних контрацептивів;
- наявність супутніх хвороб, у тому числі цукрового діабету, полікістозу, дискінезії жовчовивідних шляхів, патологій печінки тощо.
Не можна назвати одного чіткого чинника, який призводить до жовчнокам’яної хвороби. Однак вплив декількох факторів викликає зміну фізично-хімічних властивостей жовчі, через що вона стає схильною до утворення конкрементів, більш густою.
Діагностичне обстеження при жовчнокам’яній хворобі
Жовчнокам’яна хвороба супроводжується типовими симптомами у вигляді пожовтіння шкірних покривів та очних склер, гіркоти у роті, нудоти, блювання, здуття шлунку. Однак для чіткого встановлення діагнозу, визначення кількості та місць розташування каменів, крім збору анамнезу проводять комплексну діагностику.
Вона включає лабораторні дослідження сечі та крові, УЗД черевної порожнини, рентгенологічне обстеження жовчного міхура, МРТ та інші діагностичні методики за призначенням лікаря. Це дозволяє швидко встановити діагноз та призначити індивідуальне лікування.
Лікування хвороби жовчного міхура
При виявленні каменів у жовчному міхурі використання жовчогінних препаратів та інших медикаментозних засобів є недоцільним. Призначають лапароскопічну холецистектомію, яка передбачає видалення враженого органа через декілька проколів на черевних стінках. Такий підхід дозволяє безпечно позбутись від жовчного міхура, але при цьому зменшити термін реабілітації.
Мінімальне травмування тканин дозволяє пацієнту не перебувати тривалий час у стаціонарі після операції, а відновлюватись у домашніх умовах. Зазвичай реабілітація триває один місяць та передбачає дієтичне харчування, виконання спеціальних вправ. Людина цілком може повернутись до звичного ритму життя, якщо буде дотримуватись порад лікаря.
Джерело: сайт bilyak.com.ua.
На правах реклами
