Авторка численних творів для дітей і дорослих Дара Корній завітала до Дніпра, аби презентувати свої книги “Гонихмарник” та “Гонихмарниця” (видавництва READBERRY).
Також гостя взяла участь у фестивалі “Дніпро казковий”.
Нам вдалося втиснутися в активний робочий графік письменниці і дізнатися, які враження справив на неї дніпровський читач.
-Візит до Дніпра був щедрим, дуже насичений подіями, різноманітними зустрічами, не тільки з читачами, а й робочими. Їхала я в Дніпро на запрошення бібліотекарки з Дніпра пані Олександри Котельнікової. Ця чудова пані уміє правильно запросити письменницю до себе, бо любить свою роботу. Тому, скориставшись такою можливістю, я напланувала на три дні в Дніпрі дуже-дуже всього багато, – поділилася Дара Корній.
У письменниці було заплановано дві зустрічі зі школярами. На жаль, війна внесла у ці заходи свої корективи.
Якщо першу зустріч вдалося майже повністю провести у стінах дніпровської міської бібліотеки, то інша зустріч відбулася у бомбосховищі.
Такі воєнні реалії нашого життя.
Також відбулася презентація “Гонихмарників”, виданих молодим українським видавництвом READBERRY.
-Презентація відбулася у “Книгарні Є”, дякуючи світлим силам ППО! Це нова книгарня, яка нещодавно відкрилася. Вона неймовірно затишна та направду велика. Мабуть, тому в ній так багато читачів збирається. Тішить, що гуртується довкола книжки молодь. Модераторкою презентації була чарівна блогерка Крістіна Пересип. Яка не просто багато читає, а й популяризує читання сучасної української літератури серед однолітків, – розповіла авторка.
Пройшла також зустріч з дорослими читачами у міській бібліотеці Дніпра.
-Це була доросла і дуже довга розмова. Про все на світі. І про війну, і про наші страхи, і про нашу історію, і про нашу міфологію, і про мову та її величезну силу, тому що вона також потужна зброя в битві проти окупантів, – каже письменниця.
Також Дара Корній прийняла участь у фестивалі “Дніпро казковий”, на який з’їхалися дитячі письменники з усієї України. Учасниками були Сашко Дерманський, Віталій Запека, Олена Колінько, Таміла Тарасенко, Віталія Савченко. Були і місцеві дитячі письменники.
-Тішуся, що приїхали і видавці. Фестиваль організувала Дніпровська міська бібліотека. Свято книги та свято казки вдалися. Юні читачі мандрували різноманітними казковими локаціями бібліотеки разом з батьками. Розмовляли з улюбленими письменниками, брала автографи, фоткалися, – поділилася враженнями пані Дара.
-Чи були ви в Дніпрі раніше?
-Так, це мій другий візит до Дніпра. Рівно рік тому я була у Дніпрі, в тій же бібліотеці з презентацією своїх книг. І знову ж таки на запрошення Олександр Котельнікової. Я люблю Дніпро, його сильних та мужніх людей, і завжди з радістю приїжджаю, коли мене запрошують.
-Ви живете у Львові. Не страшно було їхати у Дніпро, досить неспокійне місце, з огляду на ворожу активність?
-Так, я мешкаю у Львові. Звісно, у моєму рідному місті набагато спокійніше аніж у Дніпрі. Але й до нас інколи прилітає. На мапі України зараз немає стовідсотково безпечних місць. Ворог хоче нас знищити. Усіх нас. І тих, хто мешкає у Дніпрі, і тих, хто мешкає у Львові. Дуже важливо підтримувати в цій ситуації одне одного. Свій до свого. Тому мені не було страшно їхати у Дніпро, можливо лишень трішки тривожно.
-Які у вас враження від нашого міста і його мешканців?
-Найкращі враження. Дніпро гостинне місто. Яке українізується. Можливо не так швидко, якби мені хотілося. Та коли оце сьогодні пише читачка з Дніпра, чарівна пані Галя, яка у 2022 переїхала з донечкою Наталочкою з Бахмута, що після трьох днів проведених у товаристві з балакучою Дарою Корній, вона почала думати українською, тому що раніше вона думала російською, у голові перекладала текст на мову і аж тоді озвучувала. То я розумію, що їздити треба. І мабуть частіше аніж раз на рік. Тому що схожих прикладів дуже багато. Пишуть батьки, яких дітки після зустрічі з письменницею “змушують” переходити в родинному спілкуванні на українську мову.
Вмію я набриднути людям, так.
Під час зустрічі з читачами мене вразили їхня сила духу, віра в перемогу, відсутність безнадії та бажання бути корисним Україні. Тому що Україна – це ми.
-Яке питання від аудиторії вас найбільше здивувало чи потішило під час цього візиту?
-То було смішне запитання. Мене спитали чому я не пишу вірші. І вмовляли почати, тому що в мене дуже співуча мова.
А ще читачі вимагають продовження “Гонихмарників”, пригод Петруся, серії зворотний бік і чарівної серії також. Я у Дніпрі наобіцяла багато. Тому роботи тепер у мене чимало.
-Чи є у вас цікаві історії, пов’язані з вашими шанувальниками?
-Безліч. Є в мене чудова читачка, вчителька з Вільногірська Іванка Зварич. То вона приїхала зі свого містечка у Дніпро, лишень для того, щоб зустрітися зі мною. І це два дні поспіль так. І в такі моменти я заздрю учням Іванки. Нам потрібні отакі вчителі, які не тільки навчають, а й надихають. Патріоти України, великі патріоти української мови, рідної традиції та популяризатори сучасної української літератури.
А ще мої юні шанувальники часто дарують письменниці щось зроблене власними руками – це малюнки, іграшки, прикраси. В мене назбиралася мила колекція такої прекрасності. Я завжди вертаю з презентацій з додатковою торбинкою подарунків. І завжди радію та дякую Богу за цю милість. Візит у Дніпро не став винятком.
-Ви багато подорожуєте Україною з творчими зустрічами, відвідуєте книжкові фестивалі. Чи дніпровський читач чимось відрізняється?
-Усі читачі особливі, усі читачі унікальні. Із того, про які книжки найбільше питають, робиш висновки, про що хоче чути та читати читач з того чи іншого регіону. Читачі з Дніпра закохані в рідну міфологію. Тому моїм Гонихмарникам та Чарівним істотам у Дніпрі було дуже добре та комфортно.
Дякую Дніпру та дніпрянам за гостинність. Далі обов’язково буде!
