17 січня внаслідок ракетного удару армією РФ по Кривому Рогу загинув 20-річний Олексій Акименко, рятуючи свою тітку.
Було два удари. Перший – по навчальному закладу, який розташовувався поруч. Там і працювала родичка Олексія. Бабуся відправила онука привести її додому. На зворотньому шляху, коли вони підходили до будинку, пролунав другий удар – по житловій забудові.
За словами сусідки, бабуся зустрічала Олексія з Ірою, коли окупанти вдарили вдруге. Бабуся та онук загинули на місці. Їм не вистачило кількох секунд, щоб зайти до підʼїзду.
Іра була в тяжкому стані, 18 січня о пів на третю ночі вона померла.
-Олена так пишалась своїм онуком, піклувалась про свою племінничку. А Олексій так любив свою роботу, — каже сусідка Наталія.
Олексій Акименко навчався на географа в Криворізькому педагогічному університеті. За словами його викладачки Олени Зайцевої, він обіймав посаду голови соціального сектору студентської ради. Четвертокурсник захоплювався подорожами, активно волонтерив для підтримки ЗСУ, допомагав тваринам, а також цікавився реконструкцією лицарських боїв та історією.
Напередодні трагедії Олексій ділився своїми ідеями на засіданні студентського клубу, згадує викладачка.
-Льошу знали абсолютно на всіх факультетах. У ньому було стільки життя, стільки планів: хотів організувати зустріч з Червоним Хрестом, організовував здачу крові, хотів провести навчання по такмеду, бо сам був у супорті 3-ї штурмової бригади, — розповіла жінка.
Олександр Рибаченко згадує свого найкращого друга Олексія.
Вони разом брали активну участь у студентських заходах і волонтерській діяльності. За його словами, вони регулярно виїжджали до місць російських обстрілів, щоб допомагати місцевим жителям відновлювати зруйновані оселі та наводити порядок.
-Це людина, з якою ми разом виступали на сцені, з якою я разом їздив на гуманітарні допомоги. Льоша — це людина, яка навіть у момент тривоги бачила, що в когось починається паніка, кидав якісь жарти, щоб розрядити обстановку. Я досі не вірю, що його немає. Це людина, з якою хотілося усміхатися, — розповів друг загиблого.
Олексій був справжньою душею компанії, розповідає голова студентської ради Єлизавета Рябцева. Дівчина поділилася їхньою останньою перепискою.
Після першого вибуху вона написала Олексію, хвилюючись, адже вибух стався поруч із його будинком. Він відповів, що все гаразд. Після другого удару Єлизавета намагалася додзвонитися другові, але безуспішно.
Згодом дідусь Олексія повідомив їй про його загибель.
-Він дуже хотів жити і встигнути все. Захоплювався географією, історією, вчителюванням. Він багато уроків проводив онлайн у студраді, це був інший підхід до вчителювання і йому це подобалось, — розповіла Єлизавета.
На початку цього навчального року Олексій почав працювати вчителем географії в одній із гімназій Кривого Рогу. У вільний час він підробляв дитячим аніматором.
Прощання з Олексієм Акименком відбулося 20 січня. Університет, де він навчався, оголосив збір коштів для його мами. Олексій був єдиною дитиною в родині. Світла пам’ять.
Дарʼя Сорокіна
